Як розпізнати та попередити професійне вигорання?

---

Вигорання є серйозною проблемою для багатьох професій. Це стосується медиків, копірайтерів, вчителів і т. д. Але його можна попередити.

Що таке вигорання та які у нього “симптоми”?

Емоційне вигорання являє собою певні зміни в особистості. У такого працівника перенасичуються почуття, позитивні реакції знижуються, він стає байдужим до усього. Про існування цього синдрому вперше заявив лікар-психіатр зі США Г. Фройденберг у 70-ті рр. ХХ століття. Об’єктами його дослідження були фахівці з профпідготовки, підтримки солдат та офіцерів у суспільних організаціях. Ця проблема може мати сотні симптомів, але слід назвати найбільш яскраві: цинізм, апатія, песимізм. Такі люди стають агресивними, дратівливими, постійно занепокоєними, відчувають самотність, не концентруються на завданнях, не поглиблені у роботу.

Що сприяє професійному вигоранню?

Ситуація може погіршитися, якщо співробітник багато очікує від роботи. Також емоційне вигорання виникає через несприятливу атмосферу на робочому місці:

• відсутність автономії;
• низька заробітна платня;
• емоційну напруженість, байдужість керівництва до персоналу.

Це призводить до вибору неправильних способів подолання стресу, емоційного та психічного напруження. Людина вдається до шкідливих звичок чи руйнує свою сім’ю, перестає спілкуватися з друзями. Вона починає жити лише роботою. Соціальна сфера завжди була пов’язана з неглибокими контактами. Їх багато, і люди часто знаходяться у важкій життєвій ситуації. Якщо людину змушують з кимось спілкуватися, вона теж вигорає. Це стосується продавців, персонал гуртожитків та готелів. Така робота пов’язана з постійними стресами. Це стосується і робітників соціальної сфери, коли доводиться спілкуватися з клієнтами у кризових ситуаціях. Так, співробітник благодійного фонду втрачає довіру до своїх “підопічних”, перестає вважати їхні проблеми цінними, не вірить у покращення ситуації. Замість продуктивності він агресивно спілкується зі співбесідником, намагається припинити розмову.

Як розпізнати вигорання?

Коли людина розчаровується у своїй справі, починає вважати її непотрібною, очікує поразки у кар’єрі та професії, хоче влаштуватися на іншу роботу, діагноз не підлягає сумніву. Це саме вигорання, особливо якщо людина каже, що не може відпочити, вдається до зловживання алкоголем, цигарками, наркотиками, часто бере роботу додому.

Така людина намагається використовувати готові шаблони у своїй діяльності, зробити свою роботу простішою. Вона не підходить до людей індивідуально.

Вигорання не є інфекцією. Але усі працівники можуть цим “захворіти”. Проте фахівці Є. Ільїн, В. Кошелєв, Д. Грінберг кажуть: часто ця проблема розповсюджується у колективі за законами епідемії. Тому нові працівники мають спілкуватися не тільки з більш досвідченими членами колективу, але і з незалежними супервізорами, які не беруть ніякої участі у робочому процесі. Вони психологічно підтримають людину у непростих ситуаціях. Також супервізор може навчати людину, оцінювати її результативність. Це може робити психолог, який є у штаті фірми, чи працівник відділу кадрів.

Професійне вигорання за клінічною картиною нагадує депресію. Але проблеми з’являються лише у професійному житті людини. Її особисте життя може бути цілком щасливим.

Вигорання притаманне не стільки людині, скільки виду діяльності, яким вона займається. Але важкі випадки стають причиною психосоматичних патологій. Початком проблеми стає фізична втома. Нормалізації стану не виникає навіть після того, як жертва вигорання відпочила і виспалася. Потім людина втрачає сон, починає нервуватися без причин, у неї часто болить голова. Такого хворого нудить, починаються проблеми з травною трубкою, серцем, судинами, шкірою, дихальною системою.

Профілактика вигорання

Правильним виходом буде розділяти відповідальність, делегувати обов’язки, ставити реалістичні завдання. А ще добре, якщо працівник відвідуватиме навчальні заходи, курси підвищення кваліфікації, тренінги, отримуватиме нові навички в організації. Навчання добре попереджає вигорання. Завдяки підвищенню кваліфікації співробітник почувається комфортно на роботі. Якщо вкрай важко, то можна свої обов’язки передати іншому працівникові і спробувати опанувати щось нове. Іноді сам член трудового колективу має відверто повідомити про свою проблему керівника. Це допоможе знайти вихід з ситуації. Прекрасним варіантом буде періодично змінювати вид діяльності. Наприклад, іноді замість спілкування з людьми треба вивчати ділові папери, заповнювати бази даних у комп’ютері. Важливо, щоб сам фахівець чесно усвідомив, чи подобається йому його справа. Іноді правильним рішенням буде зміна роботи, отримання нової спеціальності і працевлаштування в іншу організацію.